Як покращити навчання учнів, якщо знову доведеться повертатися до дистанційки

Тези зі статті KQED
Коли в березні країни масово закривалися на карантин, школи за одну ніч мали перейти на дистанційне навчання. Такі зміни зазвичай потребують не одного року для ефективного впровадження.

Зараз керівники шкіл мають зважувати, як відкривати школи за тиждень-два, або ж восени, як бути готовими до можливого закриття, коли може повторитися спалах COVID-19.

Американська вчителька з багаторічним стажем роботи, викладачка Академії наукового лідерства, засновниця шкіл допитливості (Inquiry Schools) Діана Лауфенберг під час карантину викладала дистанційно історію для учнів 7–12 класів.

Каже, для неї технології не є проблемою. “Але дистанційне навчання – це надзвичайно важко”.

Школи відіграють фундаментальну роль у суспільстві. Вони надають освіту, медичну допомогу, консультаційні послуги, технологічну підтримку, транспорт, забезпечують фізичну активність, харчування та є просто місцем для дітей. Без відвідування шкіл діти втрачають час для розвитку. Без шкіл батьки не можуть працювати; не може функціонувати бізнес.

Закриття шкіл посилює нерівність серед найвразливіших верств населення. Саме вони найбільше відчувають тягар фінансової, фізичної та психічної шкоди, спричиненої пандемією. Багато хто не мають доступу до інтернету, чимало змушені піклуватися про молодших братів-сестер, поки батьки працюють.

Перед керівниками шкіл і вчителями тепер стоїть нелегка робота: як краще задовольнити потреби всіх учнів. Лауфенберг радить зробити паузу та дати відповідь на запитання:

– Що ми робили?

– Що працювало? Чому це спрацювало?

– Що не вийшло? Чому це не вийшло?

Відповіді будуть різними для кожної громади. Діана Лауфенберг пропонує кроки, які мають реалізувати очільники навчальних закладів, щоби покращити навчання учнів, якщо знову доведеться повертатися до дистанційного навчання.

1. Переконайтесь, що учні мають необхідні пристрої та підключення до інтернету.

Педагоги або IT-фахівці громади можуть допомагати сім’ям зареєструватися в інтернеті в домашніх умовах. Інтернет-провайдери мають забезпечити належний зв’язок. Компанії могли б пропонувати безплатний інтернет або знижені ціни для сімей учнів із низьким рівнем доходу. Деякі шкільні округи в США пропонують відправляти учнів зі своїми пристроями на автостоянки, щоби вони мали доступ до інтернету.

2. Знати, коли потрібно зробити паузу.

У багатьох школах учителі перейшли на інтернет-ресурси з неймовірною швидкістю, щоби зберегти відчуття докарантинного розпорядку. Але доцільно мати деякий час для передишки, щоб здобути кращі результати в довгостроковій перспективі. Пауза в кілька днів потрібна для переосмислення – просто щоб увійти в цей простір із трохи меншою шаленістю.

3. Дізнайтесь, які навички були б корисними для учнів, яким було найважче.

Для одних учнів перехід на дистанційне навчання дався легко, для інших – це стало викликом. Важливо, щоби діти опанували навички, які дадуть змогу їм бути самостійнішими. Наприклад, коли шкільний розклад дитини планується до хвилини, їй може бути складно вчитися вдома в ситуації, яка вимагає більшої самомотивації та саморегуляції, уміння управляти часом. Деякі учні легко можуть пошукати допомогу й інтернеті, а для інших це складно. Діти можуть бути не впевнені в собі, і отримати особистий зворотний зв’язок дистанційно практично неможливо.

4. Намагайтеся зрозуміти, як люди самомотивуються.

Учителі й учні переживають зараз багато емоцій. Люди сумують за тим, як було раніше. Важливо розібратися, як залишатися продуктивними, але водночас зменшувати очікування від викладачів та учнів. Чимало вчителів починають ганьбити себе, що їм не вдається бути достатньо ефективними. Варто визнати, що дистанційне навчання ніколи не буде таким же ефективним, як шкільне. Треба змиритися з цим фактом і робити свою роботу настільки добре, наскільки це можливо за тих обставин, що склалися.

5. Намагайтеся зрозуміти, що екстрене дистанційне навчання має строк придатності.

Багато шкіл намагаються спланувати, як компенсувати втрачене навчання і прагнуть продовжити поточний навчальний рік до середини літа або розпочати наступний навчальний рік уже в липні. Шкільний округ, де навчає Діана Лауфенберг, зробив навпаки. Учні середньої та старшої шкіл закінчать навчання на три тижні раніше. Викладачі зрозуміли, що той різновид дистанційного навчання, який вони запровадили, не варто продовжувати. Учителям надто складно досягти балансу в тому, щоби задовольнити потреби всіх учнів.

6. Починати навчальний рік із тестування не допоможе.

У школах, які оцінюватимуть рівень знань на початку навчального року, щоби зрозуміти “прогалини” в навчанні, будуть відчуватися несправедливість і нерівність. Діана Лакфенберг застерігає освітян, які наполягатимуть на тестах: це може зачекати, поки учні не повернуться до школи – у безпечне середовище, яке надасть їм підтримку. Важливо, щоби діти знову могли навчатися, а не втягувати їх у гонитву за балами.

7. Пройдіть повз “відставання”.

Зрив, спричинений COVID-19, змушує багатьох намагатися повернутися до того ж ритму, що був до пандемії. Учні, особливо старших класів, і багато батьків занепокоєні через вступ до університетів – чи достатньо знань і старань вони доклали, якими будуть оцінки в атестаті. Діана Лауфенберг стурбована можливим тиском адміністраторів шкіл, який вони чинять на вчителів, щоби вирівняти рівень учнів. Натомість зараз хороший час для висновків – як наступного разу робити краще й задовольнити потреби учнів. Криза створила можливість довести, як швидко школи можуть впроваджувати зміни.

Джерело: nus.org.ua:Ольга Головіна, журналістка “Нової української школи”