5 порад, як вдало виступити перед аудиторією

Мистецтво успішного виступу

Немає вибагливішої аудиторії, ніж дитяча. Дитина не вміє робити зацікавлене обличчя, якщо їй нудно. Дорослу аудиторію також важко «тримати», зацікавити. Тому кожен педагог має бути майстерним оратором. Опанувати загальні принципи ораторського мистецтва, які є однаковими для будь-яких публічних виступів, будь-яких типів аудиторій, — означає навчитися ефективно доносити інформацію до слухачів, мотивувати їх до дій і навіть впливати на їхній емоційний стан

Кожен фахівець, а особливо педагогічний працівник, має володіти мистецтвом публічного виступу або хоча б його основами. Адже він проводить консультації, семінари, лекції, виголошує промови чи доповіді перед працівниками, батьками, учнями.

Подолання страху перед аудиторією

Існує думка, що людина в житті стикається лише з подіями, яких вона прагне, і тими, яких остерігається. Більшості відоме відчуття хвилювання, страху, невпевненості під час виступів перед будь-якою аудиторією: знайомою чи незнайомою, великою чи малою. Страх виступу перед публікою може позбавити вас можливості отримати задоволення від професійної діяльності.

Досвідчені оратори погоджуються, що страх перед публічним виступом — нормальне явище для початківця. Під час постійної практики страх поступово слабшає, поступаючись місцем хвилюванню. Якщо це — легке хвилювання, то воно навіть корисне. У кров надходить адреналін, який поліпшує реакції. У людини з’являється рум’янець на щоках і блиск в очах завдяки зволоженню слизових оболонок.

Найпоширеніші проблеми, які змушують промовця хвилюватися та боятися, такі:

·         недостатня підготовка — страх того, що непідготовленість помітять інші, та недостатнє розуміння матеріалу. Тому оволодійте матеріалом і передбачте можливі запитання, які може поставити аудиторія;

·         обмежене уявлення про самого себе та занижена самооцінка. Оцінюйте себе адекватно та об’єктивно;

·         страх бути висміяним. Випромінюйте впевненість. Щоб відчувати себе сміливим, Теодор Рузвельт радив уявляти себе сміливим, напружувати задля цього всю свою волю. Цілком імовірно, напад страху зміниться припливом мужності. Упевненість формується або руйнується поступово під впливом самоаналізу, рефлексії та життєвого досвіду.

Коли адреналіну в кров надходить надто багато — хвилювання стає дуже сильним. У цьому разі одним із головних завдань є знизити суб’єктивної значущості виступу перед аудиторією та подолання страху.

Перед початком виступу розслабитися допоможуть такі вправи:

·         інтенсивно порухайте щелепою вперед-назад двадцять разів. Унаслідок цієї вправи відбувається викид норадреналіну — психологічна рівновага відновлюється;

·         сидячи, опустіть руки та розслабте їх. Уявіть, що вони настільки видовжилися, що дістають до підлоги, і відчуйте, як напруження крізь них виходить у землю;

·         порухайте в повітрі пальцями, розімніть руки. Лікарі та психологи стверджують, що гімнастика кистей рук допомагає не лише зменшити паралізуючий ефект хвилювання. Вона стимулює роботу мовного апарату, поліпшує красномовність і кмітливість;

·         пройдіться швидким кроком. Будь-яка фізична активність, що зумовлює часте серцебиття, знімає нервове напруження;

·         повільно та глибоко дихайте. Так дихає спокійна людина. Під час хвилювання дихання стає поверхневим і пришвидшеним. Отже, дихання свідчить про стан спокою або схвильованості, і навпаки: за станом людини можна визначити тип її дихання.

Коли людина занепокоєна, її тіло тремтить, вона горбиться, внутрішньо напружується. В її уяві постають картини провального виступу. Попередній досвід нагадує про найневдаліші моменти. Тому завжди після виступів ретельно їх аналізуйте. Крім помилок, зосереджуйтеся ще й на успішних моментах, щоб раціонально та спокійно сприйняти результати виступу. Змінити минуле неможливо, ліпше взяти в майбутнє позитивний досвід.

Підготовка до публічного виступу

Під час підготовки до виступу з’ясуйте його мету, доберіть інструменти для її досягнення, вивчіть інформацію про аудиторію. Підготовка стосується всього: змісту виступу, швидкості та виразності мовлення, інтонації, жестів, ентузіазму, компетентності промовця.

Науковці окреслили коло порад, дотримуючись яких можна ефективно підготуватися до виступу перед аудиторією. Серед них:

·         підготуйте повний текст публічного виступу, надрукуйте його;

·         прочитайте промову вголос, пам’ятаючи, що читання однієї сторінки триває в середньому дві хвилини. Це дасть змогу, по-перше, упорядкувати матеріал і не заплутатися в ньому. А по-друге, орієнтуватися в його обсязі та часі виступу;

·         підкресліть найважливіші думки;

·         виокреміть основні смислові блоки так, щоб перехід від одного до іншого був логічним;

·         визначте основні думки в кожному блоці, їхню аргументацію, відповіді на можливі запитання тощо.

Роздайте присутнім роздатковий матеріал. Він допоможе слідкувати аудиторії за перебігом виступу, навіть якщо це лише кілька сторінок тексту.

Засоби впливу на аудиторію

Підготуватися до виступу — означає використати всі можливі засоби, щоб справити гарне враження. Тому проаналізуйте елементи зустрічі оратора та аудиторії.

Зоровий контакт

Надзвичайно важливим у сприйманні публічного виступу є значення візуального каналу. Адже завдяки органам зору людина отримує понад 90% інформації про навколишній світ. Перед тим як почати виступ, встановіть зоровий контакт з аудиторією. «Протягніть» невидимі ниточки від очей глядачів до своїх, на мить затримуючи погляд на кожному. Зоровий контакт — це не лише спосіб налагодити взаємини з аудиторією, а й отримати інформацію про таке:

·         наскільки аудиторія зрозуміла сказане (можливо, щось варто повторити);

·         чи не стомилися присутні (слід зробити перерву);

·         чи цікава аудиторії тема (тоді варто перейти до запитань);

·         чи цікавий аудиторії сам оратор.

Одяг і мова тіла

60% успіху виступу залежать від іміджу та мови тіла оратора. Під час виступу ваші вигляд і поведінка можуть посилити або послабити загальне враження від промови. Одяг надає аудиторії інформацію про свого господаря. Адже коли людина вирішує, як їй одягнутися, вона приймає рішення про те, яке повідомлення хоче донести до оточення.

Часто через брак досвіду промовець недооцінює значення пози свого тіла під час виступу. Проте це важливо, оскільки його рухи проектуються на аудиторію. Кожен м’яз тіла людини пов’язаний із певним відділом головного мозку. Він надсилає м’язам команди про скорочення чи розслаблення. Цей зв’язок має двосторонній характер. Якщо людина скорочує певні групи м’язів, то може цим зумовлювати певні неусвідомлювані прояви почуттів. Щоб під час виступу ваш мозок отримував потрібні сигнали, варто стояти так, щоб центр тяжіння змістився трохи вперед. Плечі мають бути опущені та розслаблені, спина — рівна. Така поза викличе довіру до вас.

Мовлення оратора

Положення тіла впливає на голос, інтонацію, темп мовлення. Від цього також залежить успіх виступу. Важливо знайти баланс: не говоріть надто голосно чи надто тихо, занадто швидко або повільно. Якщо ритм мовлення розмірений, то слухач втратить інтерес. Якщо ж надто емоційний — ви можете здатися агресивними. Щоб «утримувати» увагу аудиторії, використовуйте контрастні подразники: паузи, зміни темпу, інтонації.

Структура публічного виступу

Публічний виступ складається із взаємопов’язаних етапів:

·         докомунікативний — формування методологічних принципів, визначення позицій, добір та оцінювання матеріалу, що стане основою виступу;

·         передкомунікативний — визначення стратегії та тактики майбутнього виступу та його основної ідеї, опрацювання змісту виступу, добір засобів і прийомів для його донесення;

·         комунікативний — центральний етап, творчий виступ промовця перед слухачами. За результативної взаємодії підготовлений матеріал лекції стає дієвим засобом впливу на знання, вміння слухачів, формування їхніх переконань;

·         посткомунікативний — визначення результативності зустрічі зі слухачами. Цей етап дає змогу визначити, чи досягнув оратор поставленої мети, чи задовольнили свій інтерес слухачі. Такий підхід допоможе уникнути помилок у подальшому, якісно реагувати на запити аудиторії.

Структуру виступу розробляють відповідно до таких загальних законів композиції:

·         вступ (увертюра, зав’язка) — 20% загального обсягу виступу;

·         основна частина (розвиток теми та кульмінація) — 60%;

·         завершальна частина (фінал, розв’язка) — 20%.

Публічний виступ — це спілкування оратора з аудиторією, а будь-яке спілкування відбувається одночасно на двох рівнях: особистісно-емоційному та предметно-логічному. Під час промови акценти зміщуються: основна частина проходить переважно на предметно-логічному рівні. Тому застосовуйте аргументи та факти; вступна та завершальна частини — на особистісно-емоційному рівні. Сформуйте необхідне емоційне тло. Грамотне встановлення контакту забезпечує увагу аудиторії, а професійний вихід із нього збільшує вірогідність позитивного ставлення до вас під час наступного виступу.

Ораторське мистецтво — це:

• уміння подати повідомлення мовою аудиторії

• упевненість у тому, що аудиторія отримає повідомлення

• адаптація повідомлення до аудиторії та його персоналізація

• чіткий виклад повідомлення

В основній частині повідомлення подайте так, щоб аудиторія була змушена діяти під його впливом. Для цього під час промови використовуйте такі засоби полегшення сприймання, як-от:

·         доречний жарт;

·         цікава оповідка;

·         наочні матеріали, технічні засоби.

Щоб ваше спілкування з аудиторією було успішним, ви маєте:

·         орієнтуватися в умовах спілкування — визначити цілі та мотиви спілкування, специфіку аудиторії;

·         уміти правильно визначити мотивацію спілкування: соціальну, особистісну, пізнавальну або пов’язану із соціальною діяльністю;

·         прагнути, щоб виступ був цілеспрямованим, пробуджувати інтерес до нових знань, пошукової діяльності, творчої активності, до розвитку потреби в самоосвіті тощо;

·         опиратися на етичні вимоги та психологічні засади.

Людина забуває 90% того, що вона чує, 60% того, що вона бачить, але лише 10% того, що вона робить.

Ступінь запам’ятовування визначається мірою включення слухача у виступ оратора. Для цього застосуйте такі прийоми:

·         поставте запитання до залу: «Як ви пропонуєте..?», «Що вам підказує досвід?», «На скільки ефективним було..?», «Що ви розумієте під..?», «Чому це є вирішальним чинником..?», «Що ви хотіли б поліпшити в..?», «Як діти реагують на..?», «Що ви робите для того, щоб..?»;

·         ніби помилившись, попросіть слухачів виправити;

·         попросіть підняти руку тих, хто… (далі залежно від теми виступу). При цьому ви так само підіймаєте руку, демонструючи приклад реагування. Так спрацює ланцюжкова реакція;

·         запитайте, чи не відсвічує дошка, чи потрібно ввімкнути світло тощо;

·         попросіть здійснити просту дію, наприклад, подати знак, коли пройде десять хвилин;

·         зачиніть вікно;

·         роздайте матеріали тощо.

Під час застосування таких прийомів дотримуйтеся принципу «крещендо». Спочатку вимагайте від аудиторії простих дій і лише згодом переходьте до складних. Залучення спрацює ефективніше, якщо спочатку поставите слухачам прості запитання. реакцією на які може бути кивок головою: «Зрозуміло?», «Чи не так?», «Згодні?». Поступово нарощуючи залучення, до фіналу він може досягнути активної взаємодії з аудиторією.

Пам’ятайте — мистецтво публічного виступу полягає в тому, щоб спілкуватися з людьми, а не виступати перед ними.

Два елементи одного процесу

Активним елементом під час виступу, звісно ж, є промовець. Він повинен мати нахил до цієї діяльності, бути психологічно готовим до виступу, не боятися аудиторії, вміти змусити слухачів емоційно співпереживати, замислитися над розв’язанням тих чи тих проблем.

Пасивним елементом є аудиторія, проте вона теж має володіти мистецтвом слухати і сприймати.

Отже, мистецтво слухача й ораторське мистецтво — це особливі вміння, яким потрібно вчитися упродовж усього життя. Адже ще стародавні мудреці стверджували, що слово наполовину належить тому, хто говорить, і наполовину — тому, хто слухає

Джерело: журнал "Педрада.Практика управління закладом освіти"
№8, серпень 2017